Місце запису: с. Слобода, Кагарлицький р-н, Київська обл.;
Дата запису: 18.11.2005 р.;
Хто записав: Дон Ольга Миколаївна;
Респондент: Дон Лідія Олександрівна, 20.01.1934 р. н.
Під час Голодомору 1932-1933 рр. батьки Дон Лідії Олександрівни, 1934 р. н., проживали у селі Слобода Кагарлицького району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Я знаю про нього по розказам батьків.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Канєшно, усе забирала влада, усе забирала, хто як міг, так виживав.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Представітелі влади, нкведісти, йшли на кожне село і грабили.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Всякі бували шпіони. Якась здоровішенька дитина була, то думали, що там щось заховане.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Просто нагло усе забирали.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Канєшно, нагло били, били дуже.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Пістолети якісь мали.
Як люди боронилися?
Не було сили боротися, не було що їсти.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Хто як зумів. Но перевертали усе: в городах, в клунях.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Та як звали – нкведісти, прєдставітєлі влади.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
По п’ятеро-восьмеро.
Де можна було заховати продукти харчування?
Хто де міг. Шукали всюди.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Трохи, хто що міг узяти.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Забирали. І худобу, і одежу.
Що таке «Закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Да, чула. Їздили наїзчики і відбирали, хто де міг шось знайти. Забирали, били, кудись відвозили.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, не дозволяли. Но люди старалися. В кого й виходило. Дома ж сім’я, і самі голодні ходили.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Охранніки з палками.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Не хотіли, но приходилось. Як усе туди забирали.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Канєшно, заставляли.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Та де там могли переховати. Не було де. Все шукали й забирали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Дньом ходили.
Скільки разів приходили до хати?
Часто. Одні входять, другі виходять.
Коли почали помирати від голоду?
Скоро, скоро начали вмирать.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Всі повмирали. Хто ж ними занімався.
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодали – хто десь у колгоспі, хто блище до города.
Хто зумів вижити?
Хто здоровіший був, десь, може, робив, спритніший.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Як добра людина, як було чим, то ділилися.
Які засоби вживали до виживання?
Находили мерзлу картошку на полях, терли, терли качани од кукурузи, і пекли чорні бліни.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Ні, самі виживали. Всі були бідні, нуждающієся.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Мерзлу картошку, крапиву, лободу, липу, зелене жито.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Липи, в основному з липи.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Собак, котів, поки ще були, но їх скоро не стало.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Да, міняли, тіки б кусок хліба, пшона, муки.
Чи був голод у містах?
Ні, такого страшного, як в селі не було.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Багато вмирали. Мама казала, що йдеш по вулиці і не було хати, де б не пухли.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
У нашому селі ні, но по району були випадки. Колись мама казала, що купила пиріжок, десь коло базару, а там людський палець.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
В общі ями звозили. Їздили по хатам, збирали померлих, а де і єле живих, – скидали, як брьовна і везли на яму.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Не платили. Може власть казала так робить.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Звозили десь за село.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Хто помнив, то приходили і поминали. Не було куди приходить. Ні хрестів, ні могилок.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
У церкві я не чула.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Да, церква була. До українського ж, навєрно, патріархату.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Ні, нічого нема.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33 рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Знає. Ми ж розказували. Та й я розказувала, що від батьків знала. Та й сама голод пережила сорок сьомого.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Власть, канєшно, власть.