Місце запису: с. Харчикове (нині – Благодатне), Криничанський р-н, Дніпропетровська обл.;
Дата запису: 16.01.2006;
Хто записав: Гнашко Марія;
Респондент: Лисий Анатолій Олександрович, народився 13 червня 1929 р.
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживав в с. Харчикове (нині – Благодатне) Криничанського району Дніпропетровської області.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Зерно забирала влада. Був також невеликий врожай зернових.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Це робили, були активісти в селі, які сочуствували власті і з ними була міліція. Їх було 7-6 чоловік у групах.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Ну були. Грошей тоді не давали, їм давали продукти. У кого забрали м‘ясо – трохи м‘яса і других продуктів. Дивилися, яка була сім’я: 3-4 чоловіки, 3 чоловіки – мала сім’я. Продукти давали не на весь рік – на неділю-дві.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на збирання продуктів?
Документів вони не мали. Вони казали, що як представники влади мають право брати участь у цій комісії. Їм видавали спецдовідки. А міліція мала свої посвідчення. Ходило 1-2 справжніх міліціонери, а то – підлабузники. Слід зазначити, шо міліціонери самі не ходили, а ходили разом з активістами.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Бить не били, а арештовували. Було на місяць. Якщо не чинив опір, то відпускали, а ні – то ще довше тримали. Не кожен “куркуль” мав змогу відкупитися. Це можна було зробити, якщо в них був знайомий з верхівок.
Арештантів відправляли до станції підводами, а вже звідти відправляли, як казали, на Соловки (Сибір). Після війни такі створено Карело-Фінську ССР.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Зброю мали кілька міліціонерів, активісти не мали.Як люди боронились?
Люди боролось: хто заховував зерно і другі продукти в ями, що копали далеко від садиби.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Приховували частину зерна можна було. Копали ями, закопували мішки з зерном.
Хто і як шукав заховані харчі?
З міліціонерами і представниками влади.
Скільки їх приходило до хати?
Приходило до хати 5-8 чоловік, це були представники міліції, активісти.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Ті, хто поступав до колгоспу і хто уже працював в колгоспі, то тим давали продукти з комори колгоспу.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Забирали не тільки зерно, но і корови, і коней і відводили до колгоспу, хороший одяг, взуття.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Збирати колоски в полі і залишки городини людям не давали.
Хто охороняв поля і комори?
Поля охороняли так звані об’їжчики на конях з нагайками.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Бідні люди, які не мали продуктів, йшли в колгоспи, а ті, що були більш зажиточні, вони не йшли.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Людей силою змушували йти до колгоспу.
Де переховували худобу?
Худобу переховували хто як міг, хто в скирді соломи, хто в ярах, хто в балках.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Забирали зерно ходили рано вранці, ввечері.
Скільки разів приходили до хати?
До хати приходили 2-4 рази в різні години дня.
Коли почали люди помирати від голоду?
Люди почали помирати зимою 1932 року, а також з початку 1933 року і до осені цього року.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Сиріт, що були без батьків, забирали в дитячі будинки. А які були дуже пухлі і хворі, то не брали.
Хто не голодував в селі і чому?
Не голодували працівники колгоспу, активісти, а також ті люди, що до цього року були зажиточні.
Хто зумів вижити?
Вижити могли ті, що працювали в колгоспах і отримували на зароблені гроші продукти.
Чи допомагали люди одне одному виживати?
У кого були продукти, то люди допомагали сусідам і рідним.
Які засоби вживали до виживання?Чи допомагали люди одне одному виживати?
Осінню, весною люди ходили по городах і в полі, собирали порчені картоплю, буряк, в мишоловках зерно, що миші заготовили собі.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Допомогу від родичів мали, але невелику.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
В їжу вживали жолуді з дуба, коріння.
З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу?
З рослин виживали плоди і листя калачиків, лободи.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
З тварин виловлювали горобців, ховрахів, яких весною виливали з нір.
Чи був голод в місті?
В містах також був голод і люди із міст йшли в село, щоб добути собі продукти.
Чи можна було щось купити чи виміняти в місті?
В містах можна було поміняти одяг на хліб або зерно і інші продукти.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Скільки померло людей в нашому мелі, точно не відомо, вимерло пів села.
Чи відомі випадки людоїдства?
Людство в нашому селі не було.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Людей, померлих від голоду, хоронили на цвинтарях.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Хто ховав померлих, їм ніхто не платив.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Місця поховання всі були на цвинтарі.
Чи поминають їх на «проводи», «гробки», «зелені свята»?
Поминаємо на проводи, гробки, зелені свята.
Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Померлих при радянській владі згадували, але в церкві не поминали, тому що церкви не було, її зруйнувала влада.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона належить?
В нашому селі церкви немає, а в сусідньому є, і люди ходять до неї, церква належить до УПЦ.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ні, в селі не поставлено хреста померлим від голоду
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр? Зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Про голод 1932–1933 років сучасна молодь знає дуже мало. Своїм дітям і внукам я розповідаю про це лихо, що було в селі.
Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
В загибелі людей в 1932–1933 років була вина радянської влади, що була на Україні.