Місце запису: с. Ємчиха, Миронівський р-н, Київська обл.;
Дата запису: 2003 р.;
Хто записав: Павленко Олена;
Респондент: Чучінська Катерина Петрівна, 1939 р. н.
Під час масового штучного голоду 1946-1947 рр. Чучінська Катерина Петрівна, 1939 р. н., проживала у селі Ємчиха Миронівського району Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
А хіба я помню, ми були меленькі. Ще 46-й рік я помню, а 33-й – нє. Я із 39-го року, то 33-го і не знаю, хіба шо чула від діда свого.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
А вивозили хліб у Канівське Дніпро, шоб люди мерли. А виходить, шо влада забирала весь врожай. Самосвалами вивозили зерно у Дніпро. Це було у 46-ім.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Партія, а хто ж це робив ще!
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
А я й не знаю за винагороди. Може й давали цім активістам поганим щось, мабуть!
Як це відбувалося? Чи ті, хто відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Відбувалося? Посилали їх до кожного двору, а вони гребли все, шо тільки бачили. Все. І ніяких документів у них і не було! Хто їм їх дав і нашо?
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Чи били хто його знає. А я знаю, шо мою матір посадили в холодну за те, шо вона пішла на Радгосп і хотіла вкрасти лободи, шоб спекти якогось млинця з лободи нам.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Нє, нічого у них не було. Так ото гребли все, шо бачили. Забирали де шо не є.
Як люди боронилися?
Як же ж їм було борониться? Плакали, шо забирали послєднє від дітей. Ніяк не боронилися.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Де ти там його сховаєш: як вони ж вскрізь заглядали й шукали; шукали й у погребі, в печі, заглядали у кожний горщик!
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Я ж кажу, що шукали скрізь: у погребах, у печі, передивлялися кожний горщечок, дивилися і під піччю – скрізь, а звали їх – грабіжники, як же ще.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
А свої ж люди і приходили. Ходили вони по хатах цілим табуном.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ніде не можна було заховать, бо вскрізь шукали.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Хто робив у колгоспі, то давали. Давали 100 гр. хліба і якусь юшку шо її й їсти зараз собаки не хочуть. У мене мати не робила у колгоспі, то більше не знаю.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Не знаю, не скажу тобі. Шоб забирали одежу, рушники – то нє. А худобу може й забирали. У нас не було скотини, а в людей як була, то може й забирали.
Що таке «Закон про про п’ять колосків?» Чи чули Ви про нього?
Чула, це той, шо за вкрадене зерно, даже, за колосочки садили у тюрми на 5 год.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Нічого й не розрішали й забирать із поля. Не розрішали ані колоски збирать, ні городину.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Поля охороняли об’єжчики (чи як там на них кажуть), а колгоспні комори – сторожі.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Нє. Добровільно не йшли у колгосп.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Забирали з дворів і тягли в колгосп. Забирали воза, чи те саме колесо. Все шо бачили, все шо згодиться у господарстві у колгоспі, те й забірали. А людей заставляли йти у колгоспи.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Де ти там їх заховаєш. Із-під землі доставали й забірали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Дньом ходили, а в який час я й не скажу.
Скільки разів приходили до хати?
Ми з матір’ю жили бідно, то до нас разів скільки пришли, позабирали де шо не є і більше не приходили.
Коли почали помирати від голоду?
Умірали тоді, коли вже не стало шо їсти.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Малі діти оставалися самі по собі, на Божу волю. Хто пожаліє, а як є шось, то й сиротину вгостить. А держава не опікувалась ними.
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодували куркулі або ті, шо доноси робили.
Хто зумів вижити?
Вижили кому не смерть, а кому смерть, то помірали.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Було й таке, шо ділилися. Але в основному ділилися із ріднею своєю. Із моєю матір’ю, то ділилася рідко сусідка, як мала шось із поля, де крала. Моїй матері помагали, бо вона була сама з двома дітьми без чоловіка (не вернувсь з войни).
Які засоби вживали до виживання?
А крали люди, бо більше нічого не оставалося.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
У нас не було таких родичів, а у кого були, то канєшно ж мали. Вони ж ділилися і куском хліба і якоюсь крупою чи гірком.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Їли коріння козликів, лободу їли, калачики. Як цвіла акація, то їли її цвіт. Собірали у лісі ягоди, зімляніку, маліну. Шо находили.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Кору ніяку не їли, шось такого я не помню, а от листя з липи. По це листя ми ходили аж на П’ятихатки.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Їли дикі кози, кабанів, сусликів, собак, котів, голубів. Хто шо вполює.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Можна було виміняти як хто мав якусь одежину, то вимінював на хліб чи якісь продукти.
Чи був голод у містах?
Я в город не їздила і матір не їздила, а так не чула, шоб казав хто.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Мабуть відомостів немає, хто їх там щитав. Кому ці люди треба.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
У Ємчисі не було, Слава Богу.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Померлих людей збирали по селу і підводами звозили у одну яму на кладовищі і скидали всіх туди. А ховали їх або ж чужі, якщо рідних не було, а якщо родичі іще були, то хоронили рідні.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Аякже каждий те згадує своїх родичів і близьких, хто тоді помер.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Не знаю цього.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Аякже каждий же згадує своїх родичів і близьких хто тоді помер.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Тепер згадують, а тоді у радянське врем’я – нє, бо всі боялися і в ту церкву з’їздить.
Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церкви в нас нема.
Чи встановлені хрести, чи пам’ятники померлим від голоду?
Нема і не було.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Сучасна молодьож трохи знає про це лихо. А я колись розказувала про це дітям, тепер онукам. Коли зайде мова за голод, то говоримо і з сусідами про це.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Владу, а кого ж!
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
#Голодомор #Голодовка 1946-1947 #Закон про п’ять колосків #Активісти #Смертність від Голоду #Виживання #Сурогати