- Місце запису: село Черняхів, Кагарлицького району, Київської області;
- Дата запису: 2002 року;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Удод Олена Петрівна, р. н. невідомо;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в с. Черняхів, Кагарлицького району, Київської області.
Голод був страшний, таке словами тяжко описать. Хто його зробив, спеціально зробили, бо хліб був, тільки забирали його в нас. Трошки хто шо міг, так ховали. В землю закопували вночі. Не тільки хліб, а все-все забирали: і картошку, і яблука, все.
Ми з сестрою дома сиділи, боялись іти десь. Тихе стало село, ніхто не кричить, не говоре даже так, шоб чуть було. Люди ходили як мертві, ледь ворушились, повзли мимо двору, десь шо знайти якусь їжу, а ми в траві ховалися, дивимось. Малі були, а страшно дуже ставало.
Батько і мати в колгосп ходили, там їсти давали, дак і нам трошки принесуть. Дуже трудно було, дітки. Вмирали багато люди, і на дорозі лежали, ніхто не підбирав. Цілі сім’ї помирали…
Хто міг, ішов з села шукати щастя. Ми все забрали шо луччє, теж пішли. На Сумщині аж були, там ліс людей годував. Гриби і ягоди люди збирали, чи стріляв хто звіря, які уміли. Просились ми то в одного, то в другого переночувать. Коли пускали, коли було: стукаєм, а відтіля ніхто не одзивається, чи бояться, чи вмерли всі. На Сумщині там добрі люди, пускали.
Отак перебивалися.