- Місце запису: село Черняхів, Кагарлицького району, Київської області;
- Дата запису: 2002 року;
- Хто записав: Володько Володимир;
- Респондент: Стратієнко Оксана Демидівна, 1911 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в с. Черняхів, Кагарлицького району, Київської області.
З чого ж почати розказувати про голод? Почну так. Коли Лєнін організував партію, то треба було тих людей чимсь годувати і в щось одягати. Тому в 32 році почали розкуркулювати людей, де було в одній хаті багато людей. Требували здачі хліба, позакривали млини. Тоді почали їздити до Дніпра до млинів, але по дорозі людей перестрівали і збирали хліб. В 1932 почалося голодування. Тоді багато людей не посіяли, бо організували колгосп. Не було чого здавать государству і настав голод. Кроми зерна тоді не вродила картопля. Люди друг другу стали не милі.
В 33- му лили сильні дощі, аж жито в колосках проростало. Але як дождались люди нового урожаю, то не було вже сил у людей. Колись мимо нашого двору йшов чоловік з дітьми, впав і вмер.
Люди не годилися ями копать на мертвих і носить на кладбище. Прямо в дворах цілі семї закопували. Я тоді полола буряки в колгоспі, там тоді давали баланду і по 200 грам хліба. Я цей хліб чоловіку приносила з колгоспу.
Стало до того, що не було чого давать на хлібозаготівлі. Свекра мого обвинили у вредительстві, присудили 3 годи і забрали. Одного вечора до нас чоловік стукав просився переночувати. Але мій чоловік сказав, щоб я не відкривала. Він трохи ще постукав, а потім його не чутно стало. Зранку найшли його мертвого під дверями. Закопали його в себе на городі.
Тут де не ступни, там і люди закопані. Я колись тут і жить боялася після голоду, але потім все забулося, так тут і живу.