- Місце запису: село Стайки, Кагарлицького району, Київської області;
- Дата запису: 2003 рік;
- Хто записав: Воропай Надія Василівна;
- Респондент: Чабан Фрася Марківна, 1923 р.н.;
Під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років респондент проживала в селі Стайки, Кагарлицького району, Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках або у 1946-47 роках?
Трохи пам’ятаю.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Того шо забирали все. Який клумачок не було, все чисто забирали. Батька й матір розкуркулили. А що він мав, все вибрали. І в скрині барахло, залишилася лише хустка тернова. Вибрали все. А нас з хати вигнали.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Була комісія. Сільські, наші. Ну їх уже нікого вже немає. Олекса Шестовал, Пріська, ото перші комуністи. Ходили по хатах з ціпками з заліза і колупали землю.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Та я не знаю, чи давали їм що чи ні.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
А як, ото приходили, розкуркулювали. З хати ото викинуть. Куди хоч іди. Таких у нас багато було.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Та я ж казала, висилали. Сім’ями висилали.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не було.
Як люди боронилися?
Ніяк. Наша матір плакала і просила, а що сльози дадуть.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Да де там. Мати у тумбочці, у шухлядку заховала два-три кілограми крупів для нас, дітей, так і то витрусили.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Та хто? Свої. Котрі поступили самі перші у комсомол. Їх звали комізани. Оце й вони розбарахолювали. Вони нормально жили, були не з багатих сімей, були й неграмотні, а лізли у верхушку. Да ж я сказала.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Та я вже не пам’ятаю скільки, чи я їх рахувала? Та свої ж свої. Рідко хто приїжжий був.
Де можна було заховати продукти харчування?
Та те, що мати заховала, нашли. В нас нічого не осталось.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Батьки в колгосп не пішли, я не знаю. Та шось давали.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Та все забирали, навіть з хати виганяли.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Та шось таке було. Люди сиділи за те, шо збирали колоски та й городину якусь на полі.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Та свої ж охороняли. Все свої робили.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ото бідняки такі, то йшли. А хазяйни, яких розкуркулили, вони в колгосп не хотіли йти.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Та я не помню.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Я не знаю, де люди ховали. А в нас забрали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Та серед дня, й серед ночі могли прийти.
Скільки разів приходили до хати?
До нас прийшли раз, все забрали, нічогісінько не осталося. Чого другий раз приходити?
Коли почали помирати від голоду?
Та не знаю, десь з зими.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Та був тут детдом. Звозили туди дітей.
Хто не голодував у селі і чому?
Та хто не голодував? Ото ті шо забирали. Я вже казала.
Хто зумів вижити?
Наша вулиця майже вся вимерла. Небагато нас осталося.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Кожен сам про себе думав. Про свою сім’ю. порозбредалися хто куди аби вижити.
Які засоби вживали до виживання?
Та як виживали? Колосочки збирали, ото вночі підемо. Поля перекопували., картоплю гнилу збирали, аби вижити їли полову, а й весною яку травинку, яка тільки вилізе. І бур’яни, з липи листя сушили, потім терли та лепьошки пекли, лободу кришили, з акації цвіт їли, шо було.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Та яка там допомога, всі голодували.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Та я ж казала. Бур’яни, листя, щавель рвали та їли.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Та я ж казала. З липи ото, цвіт з акації. Кору не їли, а ото з дерева клей зривали та їли.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Да в нас такого не було. Та чим би ми його вбили, ото, може, яку пташину.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Та ходили в місто. Ото яка шматина залишилася, ото виміняли за неї шось поїсти. Тоді одна міра була, все в стаканах міряли.
Чи був голод у містах?
Та люди й там голодували. Але ото ми в місто ходили аби шось достать.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Та скільки? Багато, їх тоді ніхто не рахував.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Були. На Курячій вулиці чоловік з’їв жінку. Були, були випадки.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Та ото ховали в ямах. Викопують ями, поки повну не накидають, не прикопували. Ото ж на вигоні у нас братські могили.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Та дід возив. Була в нього конячка. То ото їде по селу згрузить, а тоді перекине з воза. Возив без кінця. Стільки людей померло!
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Да оце ж на вигоні є чотири братські могили х хрестами.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Да ото на проводи батюшка молитви читає.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Та ото як на проводи батюшка прийде на кладбіще то й поминають, та на вигоні відбудуть. Ото раніше ніхто їх не згадував, у нас раніше церкви не було. Як за голоду її розвалили, то не так давно стала церква в нас.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Та є ж церква в нас. Але ото просто в хаті. Та на місці де церква має бути, хрест поставили, але нічого ще не зробили. Українська наша церква. Батюшка у нас по-українськи ото читає.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Да ото ж чотири хрести у нас є.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Та, мабуть, же знає, як про це не знати?
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Та ото ж влада така була. Що людина, то скотина була.
Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?
Та я не знаю, у нас ото комізанами звалися. А хто такі торгсини, то не знаю.