- Місце запису: місто Вишгород, Вишгородського району, Київської області;
- Дата запису: 2005 рік;
- Хто записав:Костючок Олександр Васильович;
- Респондент: Мельник Настя Іванівна, 1910 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала в місті Вишгород, Вишгородського району, Київської області.
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
Пам’ятаю, ще й добре, синок, пам’ятаю. Пам’ятаю, у нас би голоду не було б якби не… не забрали хліба, а то ж було два мєшки у нас хліба і забрали… власть забрала. Забрали і багато у людей, і в нас забрали. Забрали… сказали – повернемо, а ніхто не повернув, ніхто. А картопель було багато, повна яма була картопель, бо ми жили на низу, а баба, батькова матка, жила на горі і там наш погріб був, і яко же ж позабирали хліб, і тоді були молоді такі хлопці, так як оце ти молодий, да єсті хлтєлі ж, вони лазили да крали і вигребли до картопельки, що в ямі нічого не було і ми зосталися отак без нічого.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Ну, це ж влада забрала… а були ж у нас ще два мішки хліба, ну я не знаю, навєрно трошки, що зосталось через те, шо у нас сім’я була велика, п’ятеро дітей, да батьки, дак ото уже вечері коли з однієї миски колись їли, не так як тепер, дак батько по манюсінькому скибочек усім положить, той тільки воно зимою, а той лєто і того не було. Вже ходили на поле бурячки тиє копали, а оце ж оце привозили шолоху, дак на млинці драли оце.
А чи був рік урожайний?
Голобчик, я й не скажу, не знаю, по-моєму, що вже тоді наступний вже був.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Ну хто робив? Правителі ж наші ж, а хто ж робиа – тиє шо в власті були, це ж немци їх ще нємцов тоді не було.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Ні… у нас не було цього.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Не мали вони, тільки казали що повернемо, ми Вам повернемо, но ніхто не повернув, аж дождали лета до врожай, ну да вже таки і розживились… оце таке.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
Застосовували, знаєш, так застосовували до них, що в колгосп не йшли, були такіє індукси, що в колгосп не йшли, дак цього, тиї люди, що в колгоспі, дак то того ще нічого тиє індукси ідуть отако з сільради главаре, викидають дітей з хати і хату забивають, а куди тиє люди дівались, то я вже не знаю.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не знаю… по-моєму й не мали.
Як люди боронилися?
Ну як люди боронилися, я не знаю, батько отдав да і все, от було два мішки отдав.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ну воно може й можна було, да якби не об’явили, шо будуть забирати то… а мо хто знав, той приховав. Напримір, мої батьки нічого не приховали. Оце таке було усе й все.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Не знаю я, голубе, то ж скільки времені пройшло, то хіба я пам’ятаю, хто вони були.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Ну… з сільради, хто в сільраді голова та ще якісь причетники.
Де можна було заховати продукти харчування?
Ну де ж можна, може закопували люди десь, чи у коморі, чи й ще закопають.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Давали колись, знаєш, тиє і ще й ми малиє да туди бєгали, на амбари, то їм хто робить на амбарі дай нам давали.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Ні, оце в тих, що з хат виганяли, дак у тих усе забирали, тих що не схотіли в колгосп іти, дак у них усе забирали: і рушники, і все.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Чула засуджували, да тоді ж голод був, а тоді дождали жита чи пшениці, да й я сама по колоски ходила, до поб’єм, да змелемо на млинок зернята отиє, да й пекли це
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли, не дозволяли, лановий єздів на коні, і це крадькома прикрадешся, то оце якось вкрадеш… не розрешали, не давали.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Лановиє в нас такіє человєков дак як стороже ну єздить на коне да бачить збираємо колоски, вен на конє єде бєгом до нас да ми бєгом десь по болотам да поховаємось да отаке. І колгоспні комори, сторожі були коло комор колгоспних.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ні! Не добровольно. Дехто пішов же оце напрімєр мій батько пішов і багато, а мало таких що розкуркулювали, забирали усе. Не багато в нашому селі таких було.
Чи змушували людей іти до колгоспів і як?
Змушували, змушували. Золотиє гори обєщали у колгоспі, а тоді люде пішли, дак оце вони обобрали, позабирали да й люди з голоду повмирали.
Де переховували худобу, щоб не забрали в колгосп?
Ну тиє що індукси, тиє то їх худобу забирали й усе, а ми тиє пошли в колгосп, то в нас не забирали.
В який час ходили забирати у людей зерно, продукти?
Не зна це, не знаю, забулася уже.
Скільки разів приходили до хати?
І цього не скажу, ходили до тих, хто не в колгоспі, а ми ж наче у колгосп пішли, то вже до нас не приходили, то ж забрали, да й все.
Коли почали помирати від голоду?
Ну, коде ж почали помирать, в тому ж году почали помирать.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалася держава?
Не знаю, голубе, я тобі не скажу, сироти були, були тиє приюти у нашому селі, чуєш, багато-багато навезли, не з нашого, держава опікувалась ними.
Хто не голодував у селі і чому?
Я цього не можу сказати, хто не голодував. Напримір, коло мене сусіди всі голодували. Може хто зумів приховати, то не голоував
Хто зумів вижити?
Ну хто? Оце бач я вижила, а як воно того не знаю.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
А чим же там було ділитися, не було чим, пойдемо на поле, да й бурачків накопаємо, знаєш, отих польових да й шолухі натовчуть, наварять. Хто чим поділиться?
Які засоби вживали до виживання?
Ну… усілякі були ото просяну шолоху з Києва возили, бурачки копали, да й пекли марципани, були й картоплі в колгоспі, що люди не позабирали, а чи може після війни то не докажудак не весні одгребали, да той крухмелець і з проса помеле млинок, да й широтники пекли.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Ні, не знаю. Не було таких родичів, всі голодували.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Ну, оце ж я тоді кажу: бурачки, ягоди, вже ж стали, клубніку в Київ стали возить.
Усі голодували?
Усі люди, так.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Ми не вживали такого, синок, я тобі не скажу.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Цього не знаю, не вживали такого, ото бурячки тиє, шолоху просяную мололи да отаке пекли.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
Я не знаю, синок, багато ходили в Западну, їздили.це ж ти з Западної, їздили міняли, оце де я хату купила в 30-му, ой, в 79 половину хати купила, то баба Дуся, царство їй небесне, в Западну, чи як?
Чи був голод у містах?
Не знаю, може хто й лучче жив. І це тобі не скажу я.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Померло. Померли люди, я вже не скажу.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Ні… в нас такого не було, щоб людину їли.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
На кладбищі.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Да хто там платив! Отак же один одному помагали.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Ну, на кладбищі.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Поминаємо, поминаємо.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
Ну я не знаю. Я це не скажу тобі.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Нема! Була у війну дак немци розбили, нема, церкви нема.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
Ну усім так ставили хрести, ну їм же поставили як помирали.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
Да хто там їм розповідав, а мо коли розповідала, да й забула.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Правітєльство. А кого ж. хто ж як не вони довели до такого.