- Місце запису: село Гаврилівка, Вишгородського району, Київської області;
- Дата запису: 2005 рік;
- Хто записав:Архипенко Ганна Петрівна;
- Респондент: Кузьменко Марія Хомівна, 1910 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживав в селі Гаврилівка, Вишгородського району, Київської області;
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-33 роках?
В 32-33 роках був великий голод. Чувствовали всі голодовку. Дуже всі голодували.
Які на Вашу думку могли бути причини голоду: неурожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Вже був колгосп, але все забирали податки і влада.
Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, хто це був?
Забирали ті, кому було доручено. Це були сільські люди, але під наглядом з району. Були плани, розверстки.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Цього не знаю. Но були слухи, що сільська рада давала пайки.
Як це відбувалося? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на збирання податків?
Про це нічого не знаю. Активісти були. Чи мали вони право на це чи ні, не знаю. Думаю, що їх хтось же посилав.
Чи застосовували до людей покарання, побиття, висилання, арешти?
На людей наложували розверстки. Які харчі були – жито, продукти – збирали. Могли й два рази розверстку наложити, а за третім разом, якщо не було чого забирать, висилали в Сибір.
Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
Не пам’ятаю. Цього не знаю.
Як люди боронилися?
Що могли ми казать? Мовчали всі, бо було страшно.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Ми не ховали, бо не було чого ховать. Землі не було, здали в колгосп. Було багато бідних, які помирали з голоду. Ходили по хатах, забирали останнє на посівматеріал.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Бандюгами не мали права називати. А так, більшовиками, комуністами. Рилися по коморах, по постелях, по речах, по погрібах.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Ходили бригадами по душ 3-4. У мене було проса на печі кілограм 3, то й не забрали. Це були сільські люди. У мене була свиняка гарна, то сказали, щоб завезла у Димер.
Де можна було заховати продукти харчування?
Не можна було заховати, бо й не було чого ховати. Але надурила з свинякою. У одної жінки була худа свиня, то я свого заколола у дворі цієї жінки, а худу здала у Димер. Так і поживилися.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Варили в колгоспі і їсти давали. Були ясла, де годували дітей. Я мала корову, то носила туди молоко, бо там була моя дитина.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, худобу, тощо?
Кого розкуркулювали, то забирали все, даже сорочку паршивую. В куркулів забирали все. А так ні.
Що таке закон про «про п’ять колосків?» Чи чули ви про нього?
Ні, не чула про нього.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Не дозволяли збирати колоски Кого ловили, що назбирав, то заставляли нести у колгосп Така була установка з району
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Була охрана. Був комірник. Сільська була охрана.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгоспи?
В колгосп іти більше заставляли. Мій батько не хотів іти в колгосп. Була в нього земля, був кінь. Посіяли 3 гектари жита, то все од нього забрали в колгосп. В колгоспі батько пас телят, рубав дрова зимою. Взимку заболів воспалєнієм льогкіх, вже вмирав, а його судили, бо не нарубав дров, щоб топити в колгоспі Так і вмер .Але хай Бог всім все прощає.
Чи змушували людей іти до колгоспів, і як?
Одбирали усадьби, як не ідеш у колгосп, то твого города виорюють, засівають і все забирають у колгосп. І люди мусили йти. У батька був ліс гектарів дев’ять, то вирізали всі дерева і построїли в колгоспі комору і все, що треба було.
Де переховували худобу, щоб не забирали в колгосп?
У батька було чотири корови, то три забрали, а одну оставили А так люди не могли заховать ніде. Заставляли підписуватись на облігації, держали людей в канторі взаперті, поки не підписувались.
В який час ходили забирати в людей зерно, продукти?
Бувало, ходила бригада і ноччю, але тут була біднота, горшечники, то, бувало, прийдуть, посидять, взяти нічого, то скажуть, що були.
Скільки разів приходили до хати?
Всяк бувало, але розум і доброту не могли забрати.
Коли починали люди помирати з голоду?
Весною 33-го вже не було чого їсти, то ходили по полях, збирали мерзлу гнилу картоплю Тоді й почали пухнуть і помирать з голоду.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Оставалися сироти, то забирали родичі або здавали в притулки. В селі був патронат, де жили діти- сироти з інших місць.
Хто не голодував у селі і чому?
Мало хто не голодував. Перепилиці жили край села, то вони не голодували, бо в них була пасіка. Колись зайшла до них в хату, а в них на столі і вермишель, і картопля. Дали мені пів літрову баночку меду – ото було щастя.
Хто зумів вижити?
В кого була корова, пасіка. Модна було продати в Києві молочне і купить щось до столу. Хто був бригадиром, бухгалтером в колгоспі. Був при должності, з портфельом.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Мало помагали, кожне старалося вижити самотужки.
Які засоби вживали до виживання?
Хто що міг щось продати. Рвали щавель, ботвина не пропадала, кропива ішла на їжу.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Хто кому міг тоді помагать? Кожен думав як вижить. Такого не пам’ятаю, бо в нас були всі бідні
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Йшло в їжу все, що можна було рвати: щавель, кропива, ботвина, збирали чорниці, гриби. Всі гірко трудились, щоб тільки вижити.
З яких дерев вживали листя, кору в їжу?
Не знаю, щоб їли кору чи коріння, а так, лобода, щавель, кропива.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Цього не чула, щоб їли якихось плазунів чи птахів.
Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
В нас старалися вижити самі по собі. Був олійний завод у Баланівці, то там розживалися на макуху. Біля крохмального заводу збирали отходи. Так і вижили.
Чи був голод у містах?
Про це нічого не чула, але з городу приходили люди щось міняти на їжу, то, певно, голодували і там. Бо до нас приходив чоловік міняти ікону, то батько дав йому за неї картоплі пудів два.
Чи знаєте Ви, що таке «торгсін»?
Здавали туди прикраси, а там давали продукти: муку, сахар, крупу, пшоно. Ми тоже туди здали золоті сережки, каблучку.
Скільки померло людей у селі? Чи є такі відомості?
Мерли люди. Скільки – не знаю, але відомості є в Гончара Івана Нейстеровича.
Чи відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
У нас такого не було.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Хто б де не вмер, то люди тягли на цвинтар і там ховали. Мерців хоронили родичі, сусіди.
Чи платили тим хто займався похованням померлих?
Ніхто нікому не платив. Мерців оддавали землі родичі, сусіди, хто міг.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
На цвинтарі кожному копали яму, то знали, хто де лежить.
Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», Зелені свята?
Як встановили хрест, то вспоминали. Зараз не знаю, бо вже нікуди не хожу. Родичі, що залишились, може й вспоминають.
Чи згадують і поминають померлих від голоду в церкві? Тепер і за часів радянської влади?
За радянських часів не вспоминали, бо й церкви не було. А зараз не знаю, бо не маю сили дійти до церкви.
Чи є у вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Церква є. служба йде українською мовою, то видно належить до Києва.
Чи встановлені хрести чи пам’ятники померлим від голоду?
На цвинтарі встановлений хрест з прізвищами померлих від голоду. Мій син брав участь у цьому.
Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-33рр., зокрема, чи розповідали Ви про це своїм дітям, онукам, сусідам?
В школі ж учать історію. Про голод розказувала і дітям, і онукам.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Заплановано все було., значить йшло зверху.