- Місце запису: село Гордашівка Тальнівський район Черкаська область;
- Дата запису: 22.08.2002 року;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Поліщук Поліна Степанівна, 1931 р.н., народилася в селі Гордашівка Тальнівського району Черкаської області.
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Гордашівка Тальнівського району Черкаської області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Голодомор 1932-1933 рр.
Не знаю як я і вижила, стільки ж дітей померло. Тьотя казали, що молока не було в матерів, а в нас в хаті була козочка її ховали. Так тьотя ту козу доїла і давала мені молока. А ще якось я була заслабла, то думали, що не виживу. Наш сусід дав нам зерна, казали, що він його вкрав, мама і тьотя змололи і кілька днів у нас був хліб. Мені розжовували, вмокали в молоко і я так їла. А потім козу зарізали і з’їли. Стало ще гірше. Я цього всього не пам’ятаю, але мені розказували і тьотя, як ще жива була, і мама. В нас всі вижили, а на ті стороні в селі були сім’ї, де вмирали, а особенно дітки. Спасіба Богу, що не дав мені померти.
Голод 1946 – 1947 рр.
Страшно було, я все понімала і помню як мама молилася і плакала, просила Бога, щоб послав хліб нам насущий і нас замовляла молитися.Станемо всі на коліна перед образом і молимося до сліз. А хліба того нема. Що було в льоху і коморі поз’їдали, а що в хліві не встигли – забрали. У війну як треба було, то солдатам давали, ділилися. А це вже після війни самі приходили і забирали все, а війна ж вже кончилась. У війну горя було, скільки батьків погибло і чоловіків, братів. Ми їм тоді готові були все віддати. А як прийшлося нам, то ніхто і не поміг. Радянська влада? Та хіба ж вони знали, що люди з голоду пухнуть. Якби знали то хоть хліба дали б і не розрішили забирати в нас їжу.