- Місце запису: село Павлинки Чорнобаївського району Черкаської області;
- Дата запису: невідомо;
- Ким записано: невідомо;
- Респондент: Пацьора Петро Миколайович, 1916 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років респондент проживала в селі Павлинки (нині Веселий Хутір) Чорнобаївського району Черкаської області.
Голод був аякже. Комуністи поробили оці падлеці, крохобери оті пурхали. У батька забрали воза, коня, кобилу у колгосп. Коли почали дохнути прийшли і
сказали, щоб годував чим хочу, бо як подохнуть, то сам здохну. Цю голодовку свої подляци робили штучно. Збирали зерно і на хліб, і на посів. В родині ніхто не помер та з голоду пухли. Мали в степу поділ. Як зібрали в степу зерно, трохи закопали і зверху посіяли жито. Жито шукали та пшеницю. Жито зобрали, а хліб не знайшли. Багато людей ховали. Брали подляци все. Мати наготувала на боргу квасолю. Торбинку з квасолею повісила в сінях під ситом. Прийшли і то забрали. Була іскуственая комуністична голодовка. Люди тікали з села. Мерли в лісосмугах. Варили полову, цідили і пили. Були подляци свої хохли . Гробили своє село, а потім з начальниками їздили в другі села. Люди боялись і так життя не було. Мовчали. Грузили на вози скоти з сусідніх наших сіл і привозили до нас. В село надівали кожух на торчину і продавали хто більше дасть. А люди брали ходили в Черкаси міняли на хлібець. Наторгують, а потім п’ють. Ось так
строїлась Совецька власть. Мати знімала вишиті рушники і міняли на хліб. Люди з села йшли на Херсонщину, Миколаївщину, хто здоров’я мав, можеш не мерти. В селі стільки померло. Довго не ховали спільно. Був в селі горний голова. Ховав государственні поставкі. Коли могли поварити балонду в котлах, давали діткам. Якась картоплина попаде, бурячок. Часто ті приїжджали і били людей. Казали, що занадто ситий, ховаєш хліб. Били попи якусь зернину, насіпку чи що залишилось картоплі не віддавав. Хто мав сили їхали в Херсон.