- Дата запису: 23 липня 2020 року;
- Місце запису: село Боромля Тростянецького району Сумської області;
- Хто записав: Гоцуляк Любов Богданівна, методист Інформаційно-видавничого відділу Національного музею Голодомору-геноциду;
- Респондент: Билинка Антоніна Михайлівна, 26 червня 1929 р.н., народилася в село Боромля Тростянецької волості (нині Тростянецького району) Чернігівської області (нині Сумської області).
- Розшифровка запису: Базько Софія;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в село Боромля Тростянецького району Сумської області.
(при розшифровці матеріалу з відео, збережено мову респондента)
Півжирним – репліки Гоцуляк Любові Богданівни
Курсивом – репліки доньки, далі Д.
Підкресленням – репліки Коцур Юлії Олексіївни, К.Ю.
Без виділень – репліки респондента
Представтесь, будь ласка. Як вас звати?
Антоніна Михайлівна.
А прізвище?
Пилиньків.
А дата народження? Коли ви народилися?
Тисячі дев’ятсот двадцять дев’ятого.
А місяць і число?
Два.. черв… червень двадцять шостого.
А де ви народилися?
В Боромлі.
В Боромлі? І так тут прожили усе життя?
(киває головою)
Під час Голодомору також були тут?
Ті… тільки не в цій хаті. Це в вдовій хаті.
А розкажіть, будь ласка, про вашу родину. Про маму, тата…
Тато. Тата я не знаю. Мені… мені було три годи осінню як тато вмер в тридцять третьому, в тридцять второму, коли від людей і все, і батько пішов у колхоз, там робив, там сквозняк десь і заболів воспалєнієм льогкіх, і вмер. Мене не пускали на похоронки. Я не бачила, мене не пустили. Так шо? Мені три годи було…
Д: Коней підіймав.
А.
Д:Коней підіймав розкажи
А про як він коней підіймав. Донька підказує. Про коней як тато підіймав?
Ну коней … А коней же вони зводили, зводили коней, а годувать їх же нічим і вони падали, падали вони на ноги, а вони ж підіймали коней на вірьовки підвішували, щоб такє, щоб вставали на ноги одну, другу. І вмер батько, нас четверо осталось.
Ви кажете зводили коней. А звідки зводили коней?
У людей, у людей же земля корін, земля, корін земля, ліси – усе в колхоз. Ну хто в колгосп пішов, то нічого, а хто не пішов у колгосп даже слечики в касовий забирали і виводили із хат, розкуркулювали.
А як звали тата?
Михайло
А прізвище? По-батькові?
Ну?
Прізвище, ім’я по-батькові? Фамілія тата?
Бе.. бе.. Бей Михайло. А вот по батькові. По батькові не скажу
А чи пам’ятаєте ви якого він року народження?
Ні не скажу.
Не пам’ятаєте.
Не пам’ятаю.
А вас розкуркулювали? Розкуркулювали вашу сім’ю?
Ні. Батько ж пішов в колхоз. Осталась і корова, а те забирали і корову, і все, і сіно забирали. У нас осталася коровка, годувати нічим. Та розкривлювали хату, та упале те січко, мастери січко корову годували. Нас і спасла корова. Зерно то було, було ж то не забрали зерна.
А не забрали зерна…
А той… люди бували такі що тей… оце піт стоїть, а оце поле оце ми з то стара спали, то дітки, то під цим полем. Ну і вони ж десь над сховать, і вони викопали яму і закопали тамочки зерно. Замацили там все і найшли там щупом, оце щупом, і по городам щупом і все щупом.
Д: Назви хто ходив. Назви хто ходив
А пам’ятаєте хто ходив? Шукав то все
Одного, друг.. пам’ятаю. Ой… Миколенка Михайло, по батькові не знаю. Миколенко дядько був такий товстий. Може двадцять… о такий і хотів після тої бригадиром бути, а не можна не можна, дити… дитиночки у мами осталося півтора года, півтора года у коля… тоді не коляски, о ци ж колиски, колиски, в колісці і гонили, ходили на роботу, а дитяко ото лежав в огороді то ото отаке.
Д: Тепер розкажи як він, Миколенко цей, де як він кого вони вигнали з хати.
Це
Д: Ніколенки кого вони вигнали з хати? Ма, кого вони вигналий цей Миколенко з хати? Кого вони вигнали?
Я… я не помню, воно ж там, воно ж там…
Д: Багатосімні
…багатії були. Там такі ж то, куркулі тощо і вони вигнали з хати…
Д: А самі?
А самі підійшли у хату та січа дочка живе…
А живе у тій хаті?
У тій хаті.
Д: Це генерала, під кирпичем хата, хороша, куркульська. А другий хто? А другий хто?
А другий Кузмичів на… на нашій вулиці ну вони поступили в колхоз, їм дали хату, а тоді при німцях увійшли в свою хату. Тих вигнали, а в свою хату перейшли.
А добровільно тоді люди хо… пішли в колхоз? Чи ні, чи їх змушували
Ну… отож примушували. Отож йшли добровольно, щоб не забрали нічого, щоб нічого ж не забрали. Го… голод страшний був. Люди до… дорогою йшли брати.
А ваш тато пішов добровільно?
Добровільно пішов.
Це в тридцять другому він пішов?
В тридцять другому пішов, а в тридцять третьому вмер.
А ви кажете люди мерли. Багато в селі померло людей?
Та… шо ви… як мені три годички було.
Д: Скільки дітей було розкажи в сім’ї
Їздила, підводила, підбирала, яму викопували і тапочки чому ходили, в тому і ховали.
А можливо ви знаєте куди їх відвозили? Де їх закопували?
На кладовищі. Возили на кладовище.
Тут у Боромлі?
Угу. Не возили нікуди, ні в який….
Д: Скільки в сім’ї було. Розкажи скільки в сім’ї було.
Скільки дітей вас було в сім’ї у вас, у мами з татом?
Тато помер уже четверо. Одному маленькому коляски було півтора года, чи може … хтозна, ну не ходила, лежав у колясці, а на роботу ходили.
Д: А як звали? Звали як?
М?
Звали як?
А пам’ятаєте як звали маленького? Який в колясці лежав? Це був дівчинка, хло…?
Те що вмерла? Васько.
І це він помер під час Голодомору?
Ні… може ще був Голодомор. На роботу ходили, мене хоч в ясли віддали, мене хоч в ясла віддали, а його ж куди, хто ж…
То цей маленький Васько він помер у тридцять третьому? Так, чи у тридцять другому?
Не помню.
Д: А чого він помер? Що баба казала? Баба як казала? «Не годуй Марусе»?
А… то бабушка, материна мати… рядом хати жили. То і каже : «Марусю, не годуй дитятко. Хай воно вмре. Шо ж на роботу тре». Вона плаче: «Як же я його не буду годувати». Та тоді вже ж пішки ходили, машин не водили. Прийдуть із роботи, хочеться матері те, так я сяду на коліна, воно ото шторвхнуть (показує правою рукою як штовхає), шторвхнуть, а я хоч спідниці простелю та й сяду, а надо ж вечерять ще, а тоді по десять кілометрів, по восім, по сім, поле ж дуже далеко було.
Д: І що ти казала коляску погриз, поки прийде, да?
Не чую.
Д: Коляску погриз поки прийде.
Ах (зітхає)
Погриз каляску, да? Хлопчик?
Д: Їсти ж хотілося
Хлопчик так хотів їсти, що погриз каляску, так? Колиску.
Ну зуби вже були, їсти ж хочеться, сидить же, сидить же і гризе.
Д: Тепер розкажи тебе ж у садочок у ясла віддали, а мати забрали, ти розказувала. А ну розказуй.
Забрали, оддали…
Д: Розкажи, розкажи де ясла були.
Віддали, бо годувать нічим було, а тоді прийшли, прийшли і забрали мене з ясел. Хіба ж тоді ясла такі як зараз. Діти по дорозі, машин же не було. Ой, а то. Так вони забрали, корочє, вмирати будемо всі. Ну нічо, корова у нас була. Так що ми ви… вижили.
А де ці ясла були?
Де ті ясла були? Як вам, як вам, як вам сказать, тут як їхати…
Ну тут у Боромлі, так?
У Боромлі.
Д: Не далеко отих багатоповерхо…
Не далеко було от хати, от хати було. А двері були на вулицю. Діти виходили на вулицю, гуляли хто де.
А чи багато було діток у яслах?
Ну… хтозна скільки їх там було… діток…
Ну також були і дівчата, і хлопчики, так?
І дівчатка, хлопчики
Ви сказали про брата Васю, ви, а хто ще був у сім’ї?
Брат і сестра ще була.
А як їх звали? І якого року народження вони були?
Ніколай, Ніколай, двадцять третього, а Наташка двадцять четвертого.
І вони вижили? З ними було усе добре?
… а тоді ж уже ж трошки те, брат пішов коров пасти сусідських, а сестра свою корову пасла, а я, а я у бабушки, я бабушки, я більше у бабушки тоді була, а дід такий високий, а тоді… і він під коморою сидить, а я ну під ворітьми пролізу, маленька, худенька, він треба, треба [04:18](не чути слова) та треба уже, а їсти як схочеться. Та те корів пасли. Мама на роботі, а я у бабушки, то то на полу, то на печі…
А бабушка і дєдушка ваші вони були заможні? Як вони жили?
Ну тоже ж пішли в колхоз. Заможні, ті що в колхоз не хотіли работать. Так тоді у бабушки, у бабушки ще не було.
Це вже після Голодомору?
Д: Да, в цей період.
Ну воно ще ж було, воно ж пока ще пройшло: годів два, три, чотири.
Д: Кому ти молочко носила маленькою? Молочко, щоб вижить. Молочко носила..
А… та то те, то я вже маленька, годів може чотири, може…. Подоять корову, а мене, мене заставляють молочко нести людям, то я те, то я принесу, мені там канфєти, те то, або свекри кусочок, або бублик, хто шо, оце якось, якось так то те, чи се со так піддавенька була і також , а то як його, молоко тоді несли в бідончіку, а поряд кушинчик, зав’язували хорошо, і ото я несу куди мені скажуть, тудя я і несу.
Тобто люди тоді в тридцять другому, тридцять третьому допомагали один одному? Так?
Да… хто там один одному помагав, кажний, кажний там за себе, кожний собі, кажний собі, як могли, виїзжали. Хто барахло, хто ікони їздили мінять у западню, і так те.
Д: В Харків. Западню це в сорок сьомому.
А ви кажете їздили міняти. Можливо був якійсь спеціальний магазин, в якому міняли ці речі?
Ні… давали то людям, людям давали.
А що таке торгсін ви не знаєте?
Воно ж то било у западній, хто ж знає. В западній.
Д: Та це ж щось сама не знаю, що таке торгсін.
Але не було таке можливо ви чуло, або чи хтось розповідав, чи можливо у сім’ї таке було. Не було таке, щоб золоті сережки, золоті чи срібні обмінювали на прод…
Все, все було, по… попромінювали, нічого не було, нічого не було, не осталось.
У вас було це золото, чи срібло?
Не показували мені. Може і було, та проміняли.
Д: А яка у власність була. Ти кажеш був. Що у вас було? Поле було?
Ще тоді сорок сьомий був тродний, тоді вже багато золота і всього багато звідтки поміняли, ще тродніший, ніж тридцять третій, тоді не колективізація, а просто неврожай і голод страшний був.
А у вас була земля?
Д: До цього, до голоду була земля? До колект…
У батьків ліс був, земля була і це … сінокос, сіно було, було все, хазяйство все, та чо батько пішов у колгосп, щоб ето..
Щоб не забрали. І як він пішов цю землю…
А… а поле ж все рівно позабирали, все ж пішло у колгсоп.
Тобто він пішов у колгосп, зе… коня не забрали, а землю забрали?
Забрали все. І коня, і землю, і ліса все позабирали… все позабірали.
Д: Корова ж осталась.
Тільки корова залишилась.
А корова осталась.
Ви кажете носили молочко. То вже було після Голодомору?
Після. Після Голоду.
А як звали вашу маму?
Маруся Івановна.
А якого вона була року народження?
Тисяча дев’я…
Д:Тисяча восемсот…
Як?
Д:Тисяча восемсот…
Четвертого.
Д: Мабуть восьмедесят четвертого… Тисячу дев’ятсот четвертого. Оце мабуть так, тисячу дев’ятсот четвертого.
А мама такого ж разом і з татом пішла до колгоспу?
Ну… чуєте, що я кажу вона работала, гонили день у день, не так як сьогодні, шо схотіло пішло, не схотіло не пішло.
Д: А ти була маленька. Що вона робила з тобою?
А прийдуть, а прийдуть в горшечку на тому, на кирпичинці ввечері зварить їсти, повечеяєм, то ще на утро осталось, і пішли на роботу. А їм на роботі варили, хоч по троху.
Тобто коли вони ходили на роботу, то їх там батьків кормили і маму і тата?
Да тата вже не кормили, тата вже не було. Тато дома хферма була.
Тобто мама вже ходила вже після тридцять третього?
Тридцять третій, тридцять четвертий, то вже тоді.
А багато в селі людей розкуркулили?
Д: На їх вулиці вона вам сказала зразу двоє.
Як я малою була, то шо я знаю.
А ще можливо ви пам’ятаєте, чим ви рятувалися від Голоду? Що ви ще їли у цей тридцять другий тридцять третій?
Ще їли?
Да.
Листя з липи їли, калачики, тоді той молочай, молочай такий то у дороги виросли, вирве отой молочай і оце їли. А ото липи начухрають, липи обчуждені були, начухрає, підсохне, помнуть, як коням, наколотять ото пампушки. Ото таке. І в сорок сьомому таке їли.
Д: А на городі хто на шо урожай був?
А то на городі, чи садили тоді городи, чи ні.
А ви знаєте що таке жорно?
О аякже, аякже я не знаю, чи шо. Я на ньому молола
У вас були вони, да?
Були. У дєда і бабушкі були жорна.
А можливо хтось з села, з сусідів приходив до них молоти?
Нє, вони не пускали нікого, вони самі мололи і ми ходили…
Вони нікому не признавалися, що у них є ці жорна, так?
Ну не ходіли. Признавалися, чи ні. Ну один комін такий, а то другий, і оце ручкою крутиш.
А у вас ми сьогодні проїздили біля сільської ради є млин. Там написано тисячу дев’ятсот п’ятнадцятого року він. Пам’ятаєте, де він знаходиться, млин?
Д: Мельніца.
Мельніца, мельніца.
Мель… у цент…
У центрі.
У центрі.
А під час Голодомору там також мололи?
Ну мололи… канєшно, як тут… як тут…, якщо було. Тоді, тоді млинів багато було. Млинів було там на хуторі один млин, тоді отам було два було. Та що молотять… було що молоть.
Тобто у селі їх було декілька?
Ну так ще…
А скажіть ще, чи знаєте ви що таке «Закон про п’ять колосків».
Таке…
Д: Попростіше
Я… я… як десять класів ходили, то я вам скажу. Я чотири не кончила, то що вам скажу.
Чи ходили ви, чи хто може в селі ходив на поле збирати колоски?
Ми ходили, вмєсті ходили.
А це дозволялося? Можна було, чи не можна було їх збирати.
Гонили, гонили кого. Каневкі, каневкі копали.
Ви кажете гонили, а хто гонив вас?
А тоді об’єжчікі були, об’єжчіки, брігадіри, начальників багато було, а начальників багато було.
Д: А коли ж ви ходили ноччю, дньом? Куди собірали?
Кого?
Д: Ну колосочки оці шо після жнив, колоски.
Комбайн єлєктро, не комбайн, тоді ж косили вручну зв’язували і той заскирдували, пройшла, пройшла той згрібалка, згребла. А воно тож пооставалося біля соломи, а дітей багато ходило, багато ходило.
Мо… можливо ви пам’ятаєте, або знову ж таки може мама розповідала вам, чи були в людей на подвір’ї склади, чи приходили хтось до них зберігати це зерно, складати? Склади не було на людських подвір’ях?
Та ні такого не було.
Не було у вас такого?
Д: А шо таке склади? Товки, чи це таке?
На людських подвір’ях не було такого.
А скажіть, будь ласка, чи були доноси у сільську раду? Чи могли доносити сусід на сусіда?
Д: Що десь є зерно.
Ну може було, у нас на вулиці не було. У нас на вулиці дружньо якось…
А колгоспні оці поля. Ті самі комори, де зберігали зерно якось охороняли їх? Вони охоронялися?
Як це не охоронялися. І ноччю, і дньом робочі робили. Тоді оце бува заскиртують зерно в полі, зерно в полі, а тоді перевозять, перевозять до сторожа в хлів.
І пробратися туди, щоб щось вкрасти не можливо було?
Мо… може і засне сторож, може і засне.
А скажіть, будь ласка, чи були у вас в селі випадки канібалізму? Людоїдства
Як так?
Д: Людей, чи їли?
Нєт, я такого не помню. Такого я не помню, і не чула таке даже. Казали, що десь, десь щось, но в нас такого не було.
А церква у вас в селі була?
Ща скажу… Одна, дві, три, чотири, п’ять, п’ять церкв.
А в роки Голодомору в тридцять другий тридцять третій їх закривали? Що з ними було?
Не закривали… так їх начали, начали розбирать.
Д: Оце шо біля вас церква.
Коло, коло мене там де жила Ніко… Ніколаївська церква було. Так давненько було. Зерносховище туди. Туди зерно звозили. А тоді якійсь хазяїн чи продав, чи хто і це… началі розбирать. Хароша, хароша церква здарова, колодязь коло церкви.
Д: Ікони з церкви де ділися?
А хто там це… десь порозбивали бандіти, бандіти порозбивали.
А ви кажете було зерносховище, звозили зерно. Це зерно звозили з полів?
З полів. І той піп, що начав церкву розбирать, і розбирав, і впав, розбився. Гріх йому таке.
А дивіться оці люди, які ходили по будинкам, відбирали зерно, їжу. Це були свої? Місцеві?
Місцеві. А як? Я ж вам кажу, що місцеві.
Д: Називай, два прізвища ти знаєш. Миколенко і ще хто. Прізвище назви. Назви фамілію.
Миколенко, я ж казала як
Д: А ще хто?
Як звали цю жінку?
А хто його… я не… помню яка вона товста ходила.
А можливо ви знаєте як склалася доля цих людей, цих двох, що ви назвали, які відбирали. Як склалися їхня доля потім. Не знаєте?
Д: Ну оцього Миколенка. Де він дівся?
Де він дівся, умер.
А чи можна у той час було говорити про Голод? Про Голодомор між собою тоді люди говорили? Дозволяла тодішня влада говорити про це?
А чого ж ні? Такого запрєту ще не було.
І можна було комусь про це розповідати?
Один одному. Один одному розповідали, у кого що їсти є, в кого що те.
А скажіть, будь ласка, як ви гадаєте Голодомор це штучне, чи природнє явище?
Як це природнє?
Ну тоді ж…
Д: Причини Голоду.
Сталін, це Сталін роби колєктівізацію, совєтська власть прийшла і це Голодомор. Люди… в кого може поле було, ліси, все було. А це Сталін все забрав, зробив. А тоді Сталін скільки забрав таких мужчін, так хто зна куди він їх подівав, ой… такі мужчіни були. Один у нас сусід не помню звать як, і врачом… врачом, і брат його, такий здоровий мужчіна… забарали… як ото у молото вкинули...
А можливо пам’ятаєте як звали цього врача?
Павло
А прізвище?
Слицький.