- Місце запису: село Павлівка Калинівський район Вінницька область;
- Дата запису: 20.08.2020 року;
- Хто записав: Кравчук Тетяна Володимирівна;
- Респондент: Гуменчук (Бабій) Степанина Омельянівна, 12 серпня 1932 р.н., народилася в селі Павлівка Калинівський район Вінницька область;
- Розшифровка аудіозапису: Софія Базько;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Павлівка Каоинівського району Вінницької області.
(при розшифровці матеріалу з диктофону, збережено мову респондента)
Представтесь, будь ласка. Як Вас звати?
Гуменчук Степанина Омельянівна.
А скажіть, коли Ви народилися?
В 1932 році.
А число, місяць?
Дванадцятого серпня.
А де народилися?
В селі, в Павлівці. Тут на цему… на цій вулиці, де я є.
А розкажіть про своїх батьків? Як їх звали, чим займалися?
Мама Бабій Наталка Матвіївна була, а батько — Омельян Бабій тоже, Омельян Іванович.
А чим займалися?
В колгосп ходили. Батько столярував, а мама в ланку ходила.
А до колгоспу було в них щось? Господарство, може, якесь?
Ну шо я знаю. Не було в них нічо. Було ше два хлопці, передо мною було два хлопці. Їден був з 1922-го, їден був з 1924-го. То один пішов в армію, то цего — не прийшов. А один пішов в Германію, забрали — то тоже не прийшов.
А як братів звали?
Павло старший був, а Петро меньший.
А пам’ятаєте, як батьки пішли в колгосп? Може…
Нє, я цего не помню. Де ж я його помню? Вони пішли зараня в колгосп ше. В тому колгосп почався, і вони так обоє пішли в колгосп, о.
А не розкуркулювали?
Нє-нє-нє, нас ніхто не розкуркулював.
А по селі?
По селі розкуркулювали.
А хто?
А я шо знаю? Шо я знаю?
Ну хтось чужий чи з свого села люди?
Нє, свої! Свої! Казали мама, шо в 1933 році в них були жорна, і люди ходили до мами молоти до сюди, до нас, о. То їдного дня мололи в тому жорни, а на другий рік прийшли за тими жорнами, то вони сховали його десь там в полу. Зробив батько таку, шоб це воно ховалося, там подушки складали, о, то цего… То та жінка шла ше й раз і показала, шо (показує жестом сон) в подушках і ми вернулися, забрали, побили ті жорна тий всьо.
А хто це розказав? Сусідка якась?
Ма… Нє, та жінка, шо ходила з цими, шо це вони ходять попід ці хати, о. Та й це таке було.
То це вона з ними ходила і показували куди йти, да? В кого ще є розказувала?
Да-да-да.
А вона…?
І прийшла молола тут і привела сюди.
А як їхні прізвища? Не пам’ятаєте фамілії?
Я не помню які.
Чиї вони, ні?
Я не помню, я цего не помню.
А що ще Вам мама розказувала за 1932-й, за 1933-й?
Ну шо розказували… Шо мали хліб, батько робив ше й горшки до того всього. Та й десь там пішов наміняв за ті горшки хліба, тий привіз додому. А як тре було податки якісь, то мама вже заплатили за ті податки гроші, а тре було ше, прийшли ше правли. Мама не мали їх ті гроші. Мали вони їх ті гроші, но кажуть: «Я не дам, я піду десь позичу». А поки вони пішли позичати, то тим часом вони винесли той хліб і каже: «Ми розбазаруєм хліба». Тий забрали — тий всьо, тий голодували. О… Нас троє дітей було і їх двоє — п’ять душ. І голодували. О…
А чим харчувалися?
Корова була. Відзімували так… корова. Рили… рвали бур’ян і молоком забілювали, і так їли. Таке казали мені, бо я ж не знаю, шо я… Я мала була.
А брати не ходили там на поле, колоски не збирали?
Нє, ходили, чом не ходили. Ходили, назбирали, але вони вже такі були… Вже ж 1933-й, а він був з 1922-го, то вже такий хлопчисько був. Пас корову.
А Ви не боялися, шо в Вас корову, наприклад, можуть вкрасти? Де корова стояла?
В хліві стояла, замкана була. На замках була вона та корова.
А по сусідах, наприклад, не крали там? Не приходили не крали корову чи може в кого ще щось було?
Вкрали були в баби нашої по сусідстві то це вже було… потом, потом вже. Вже-вже того… То вкрали її корову, а так то тей нічо не крали.
А брати в церкву ходили? Ой не… в школу ходили?
В школу ходили. В школу ходили, а шо ж.
А в школі годували їх?
Да, шось там давали, якусь баланду казали. Шо там… Шо тоді давали їсти? Так абишо. Шо це так як тепер?
А, наприклад, Ви були маленька, брати в школу ходили, а батьки ходили в колгосп, а Ви де були? Хто з Вами сидів?
А, де сиділа я? Під столом. Де я сиділа?
А яслів, наприклад, не було?
Не було тоді тих яслів. Де ті ясла були?
А діти-сироти, ну в кого батьки, наприклад, від голоду померли, то що з ними було?
Забрали їх ті діти.
А куди?
Десь в дитячі ці заклади десь кудись… десь возили їх. Діти ті бідували, дуже бідували. Хто були без батьків бідували діти, бо я не… Я кажу, шо я не бідувала, хоть батьки вже після войни, осього в войну, ну і після войни. Я не бідувала зовсім о, бо я з батьком, мама була, батько був, то я була хлюст. Шо зробити? Це таке.
Але от Ви кажете, що ходив батько горщики міняти. А де він їх міняв?
По селі!
То були в селі такі люди, в яких було що їсти, да?
Ну да, були. Він по чужих селах їздив. Не в свому селі, по чужих селах їздив.
А хто не голодував? Ну от в кого були продукти? В кого був хліб?
Ну то той не голодував.
Нє, то хто це такі були вони?
Ну були. Я знаю хто там такий був? Шо я? То я ж не була там нігде. І вони ж не розказували мені такої мєлочей, бо як він поїхав на чуже село, то шо він мені розкаже, шо я знаю?
А церква була в селі?
В нас в селі була церква, ну а шо ж? Але я ж її не помню теї церкви.
А від голоду пухли люди?
Пухли, да, пухли люди.
А в Вас в сім’ї хтось…?
Нє, в нас ніхто. В нас була корова і ми так виживали з тею коровою.
А, наприклад, сусіди приходили, щоб мама їм молоко давала?
В нас не було таких… такі були, то тоже з коровами були. Там була… були люди, шо в них не було дітей о, то в них то геть той дід був на то… на соші робив. То давали там якийсь хліб йому о, то геть і нам, мені приносили сюди як вже після войни. Геть навіть вже в войну осьо і то так добре жили вони там ті люди. А так… ніхто такий дуже.
А в селі багато померли від голоду?
А я шо знаю? Я шо знаю? Померло.
А, наприклад, говорили вже потом пізніше? Говорили про те, що був голод, що люди помирали?
Канєшно говорили. Говорили, шо й багато людей померли. І шо й каже, шо вмерло, та й брали їх варили і їли. Ше й таке було, шо балакали так, але я ж не знаю. Шо я знаю?
А чули що таке «Закон про п’ять колосків»?
Ну про таке, по біда. По тих п’ять копійок, що це?
Нє-нє-нє. «Закон про п’ять колосків» чули?
Я не знаю, я такого не чула.
А “Торгсин”?
Такого я не чула тоже. Всьо, в мене нема шо таке. Шо я? Шо я знаю як я не знаю?
А після війни голод був, 1946-47 рр?
Я це помню, но в нас не було. В нас не було того голоду. Хліб був, бараболя була, корова була. В нас голоду не було і нас було троє вже. Хлопців не було. Той пішов в войну, забили в войні, а той з Германії не прийшов. О нас троє було чо, тий ми жили. Мона сказати, шо геть не паршиво. Так як люди жили, то ми добре жили.
А Ви згадували тут, як розказувала сусідка Ваша, Ви про священика згадували, шо він в тридцяті роки, як його було звати?
Е, Цапукевич фамілія. Ростіслав. Там же й написано воно є на кладбищі там. Його батько похований там, но там плита така є. Там є там розписане воно, де саме. Але там воно позаростало, то не видно. О.
А що з ним сталося?
Помер. Старий чоловік — тий помер, тий всьо.
Добре тоді, дякуємо вам. А ще таке скажіть, може в Вас якісь речі батьків залишились? Може там на землю якісь документи?
Нє-нє-нє! Цего в нас нема.
Оператори: Михайло Шелест та Олег Сологуб
Фотограф: Валентин Кузан