- Місце запису: село Дмитрівка Бахмацький район Чернігівська область;
- Дата запису: 11 жовтня 2003 р.;
- Хто записав: Боярчук Ірина;
- Респондент: Марія Федотовна Гордієнко, 1926 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 року проживала в селі Дмитрівка Бахмацького району Чернігівської області;
Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932 – 1933 рр. або у 1946 – 1947 рр.?
Про голод 32-33 років пам’ятаю погано, бо тоді була мала. Було десь 6 чи 7 років. А про 46-47 роки більш-менш пам’ятаю.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду – неврожай, засуха, податки?
Та то все влада винувата, ходити та забирати останнє. І зерно, і картоплю і скотину – нічого не оставивши, як людям було жити?
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
Голова колгоспу призначив тих, хто буде ходити грабувати людей. Ще ходили бригади комсомольців.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда?
Ніхто нічого не говори. Канешно могли дати шось, та й то не багато. Трохи жерти, чи якісь гроші. Частіше продуктами.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали, мали якісь документи на
збирання продуктів?
Ніякі документи вони не показували. Просто заходили і починали скрізь шукати. А, люди боялись їм шось сказать, бо ще шось зроблять.
Чи застосовували до людей покарання: побиття, висилання, арешти?
Якщо їм шось не віддати, то могли й побить – та рідко хто на таке відважувався. Ще могли посадити, якщо на полі колоски збирати.
Чи мали зброю ті, хто ходили відбирати хліб у людей?
Та ні, зброї вони не мали, та їх і так люди боялися.
Як люди боронились?
А шо вони мали зробити, якшо приходили десь по 5 чоловік. Жінки просили щоб шось залишили, бо нема чим годувать дітей – та хто їх слухав.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Люди пробували щось сховати (чи в сінах чи десь на горищі – це спочатку, поки не знали як вони шукають. Частіше закопували чи в садку чи на городі. Та де не сховай, все одно знаходили, якшо не найдуть самі, то сусіди скажуть, в яких все забрали.)
Хто і як шукав заховані харчі?
Бригади комсомольщиків приходили із такими залізними штирями, і ходили, штрикали по садку, по городі, що знаходили відкопували.
Скільки їх приходило до хати?
По-різному. Частіше чоловік 4-5.
Де можна було заховати продукти харчування?
Та де не ховай все одно найдуть, чи на городі, чи десь в хаті.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Та шось трохи давали, та шо тих 100 грамів якихось крупів на сім’ю, а той менше(в день), чи 300 грамів хліба.
Збирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу, тощо?
Забирали в основному їжу та худобу, та могли й шось цінне прихопити (пользувались тим, що люди нічого не можуть зробити)
Що таке «закон про п’ять колосків»? Чи чули Ви про нього?
Це про те що не дозволяли в полі зривати колоски? Так?(Внук у мене про це питав.) Чула. Нашу сусідку посадили на 5 років, їй не були чим дітей годувать, то вона й назбирала жменьку колосків шоб хоч якісь млинці спекти. А їй сказали шо вона вкрала, хоч поле вже було прибране. Та й посадили.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Ні, я вже казала.
Хто охороняв поля і комори?
Голова колгоспу призначав сторожів.
Чи люди хотіли добровільно йти в колгосп?
Ні не хотіла. Рідко хто сам йшов у колгосп.
Чи змушували йти людей в колгосп?
Вони обіцяли давать їжу. То деякі й йшли, шоб прогодувати сім’ю. Ті хто не йшов, до того приходили по кілька разів, погрожували, залякували людей.
Де переховували худобу?
Могли перевести із сарая в хату, та це нічого не давало, все одно находили.
В який час ходили забирати у людей зерно?
Могли прийти вдень, а могли й в ночі, немає різниці.
Скільки разів приходили до хати?
Та скільки хотіли. Могли прийти раз пошукати – не знайти. Через кілька днів ще раз.
Коли почали люди помирати від голоду?
У кінці 46 на початку 47 року.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Відвозили, та залишали дітей у больниці, там хоч трохи годували (якшо було чим)
Хто не голодував в селі і чому?
Голова колгоспу, голова сільради, бо вони й відбирали продукти у людей- за їх наказом, це робили. В той час, як люди помирали з голоду, в них все було.
Хто зумів вижити?
Ті, що мали гроші, та цінні речі, могли виміняти їх на якісь продукти. Помню моя мати виміняла гарні, такі важкі золоті сережки на пів-літри молока. Ще в неї були такі дорогі такі пухові…
30.Чи допомагали люди одне одному виживати?
Спочатку, коли ще шось могло залишитись у людей, то помагали дітям, а потім вже не було нічого, то самі ходили крали.
Які засоби вживали до виживання?
Восени чи навіть зимою вночі ходили по полю, шукали гнилу картоплю, вдома на грубі сушили її. Вона була мерзла то аж солодка. То робили шось з неї та їли. Коли варили якусь юшку, то не було не сала, не олії, щоб якось її здобути, то люди варили ремні, щоб хоч якийсь запах чи навар був.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
якшо родичі шось мали, то могли поділитися- та у кожного є свої діти, яких треба годувати, та й самим нема чого їсти. Та й не відомо, скільки ще таке буде продовжуватись- тому вони боялись щось давати чи позичати( бо віддавати ж не буде чим)
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
Та все шо завгодно. Всі люди їли, збирали. Траву різали дуже мілко(не пам’ятаю назви) та кидали в юшку. Помню як отравилась раз такою юшкою то кілька днів лежала з температурою. З акації квіточки їли – вони солодкі такі. Потім з липи млинці робили. Брали листя мілко різали, якшо є добавляли трохи борошна чи якоїсь крупи перемеленої. Ще обдирали кору у плодових дерев, та робили коржики.
Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
Всіх. У селі вже не було собак чи котів- всіх поїли. Навіть крис їли. Було й таке. Як весна настала, то люди хоч якусь птицю могли зловити та з’їсти.
Чи можна було купити чи виміняти в місті?
Можна було. Та було й таке що забирали документи то не дозволяли нікуди їхати, якщо зловлять – повертали додому. Та люди якось їздили, відвозивши дітей у больниці та підкидали, шоб не вмерли з голоду, та купляли якісь продукти. Та треба було їх якось ховати, шоб не забрали.
Чи був голод в місті?
Ні, говорили, що в містах голоду не було.
Скільки людей померло в селі? Чи є такі відомості?
Багато. Були такі села, шо зовсім всі вимерли. В нас повмирало десь більше половини. Багато кудись виїхало- чи остались вони живі, чи ні не знаю.
Чи відомі випадки людоїдства?
Помню люди розказували, до одної жінки прийшов хлопчик десь 7 років, вона його у себе і оставила (він був її сусідом та батьки померли). Потім його в неї ніхто не бачив. Говорять, що вона його зарізала, щоб шось зварити і з’їла. Тих що робили в колгоспі заставляли хоронити людей. Та вмирали люди цілими вулицями, то вони закидали всіх на вози, відвозили їх десь у ліс і скидали одну яму, і закопували.
Чи платили тим, хто займався поховання померлих?
Ні, їм нічого не платили, їх заставляли це робить.
Чи відомі у Вашому селі захоронення людей, померлих від голоду?
Говорять що у яру закопували померлих, та точно ніхто не знає.
43.Чи поминають їх на «Проводи», «Гробки», «Зелені свята»?
Якшо у когось померлих від голоду родичі чи близькі то поминають. На свята у церкві свічки ставлять. Якшо хтось знає де вони поховані (самі перші смерті коли ще хоронили по одному), то приходять на могилу на “Гробки”.
44.Чи згадують і поминають померлих з голоду в церкві?
Зараз не згадують. А при союзі і зовсім мовчали про це.
45.Чи є у Вашому селі церква? До якого патріархату вона відноситься?
Є.
46.Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим від голоду?
Ні нічого немає.
47.Чи знає сучасна молодь села про голод 1932-1933 рр.? Зокрема, чи
розповідали Ви про це своїм дітям, онукам?
Мабуть знає. Зараз це в школі ж проходять. Якщо хтось спитає то розказую, та кому ж хочеться лишній раз про це страхіття згадувать.
48.Кого Ви вважаєте винним в загибелі багатьох людей?
Влада, хто ж іще.