- Місце запису: село Андрієво-Іванівка Миколаївський район Одеська область;
- Дата запису: 10.07.2008 р.;
- Хто записав: Пелеховська Катерина Володимирівна;
- Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 48-49;
- Респондент: Чернюк Любов Олександрівна, 1928 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області.
Ви пам ’ятаєте, чи був голод у 1932-33 рр.?
Як не пам’ятати. І коні дохлі їли, макуху ріпакову їли, а то і її не було, просили, доставали. Ну нема, нема шо казати. Голод трудний, 33-тій год був трудний, 46-47-й тоже голод був. Трудно було жить у світі.
Які причини були голоду?
А які були, ми не заробляли на трудодні. Дві копійки давали на трудодень. А на дві копійки треба робить цілий день. Не було грошей, не було де шо узяти.
А що на ці дві копійки можна було купить?
А нічого.
А був в той рік врожай?
Був урожай. Робили і давали 100 грам на трудодень. Сіяли зерно із соломи, із полови – так ми виживали.
А 46-47-й год уже було трошки легше. Орали коровами, волочили коровами, сіяли руками.
Чи забирали в 33-му році зерно у вас із хати?
Мені було тоді тільки п’ять год. Помню, як ходили з щупами та видирали хліб. Як було у дядьки трохи ячменя, чи пшенички, чи кукурузки та й забирали у людей. А куди вони його дівали, ми не знаємо.
А хто забирав зерно, хто ходив?
Бригаду виділяли. От ти йдеш, предсідатєль колхоза заставляє тебе, шоб ти йшов із ними. Іде предсідатєль колхоза, тоді якісь були міліціонери, я вже не знаю. Ходила бригада.
А це сільські люди були?
Сільські. Ну його ж заставляли.
А можна було приховати якусь частину зерна?
Закопували, і то викопували. Находили і забирали.
А ви знаєте, що таке закон «про п ’ять колосків»?
За п’ять колосків давали п’ять год тюрми. У нас хлопець, (у батька було їх четверо), пішов та взяв сніп жита. І отсидів 8 год.
А поля охоронялись тоді? І хто охороняв їх?
Об’єзчик охороняв. Один чоловік на коні об’єжджав степи.
Як же ви виживали?
Ну як, виживали, Вйжили. Я ж кажу, шо дохлі коні їли, макуху ріпакову, і то її не було. Бульбу у землі.
Скажіть, будь ласка, чи добровільно йшли люди у колгоспи?
Заставляли. Мусів іти. Як нема де робити та шо їсти, та й ідеш і за тіх сто грамів.
В колгоспі видавали їжу під час голоду?
Під час голоду варили на кухні латурку, галушки, затирку. Несеш той ополоник, пока доніс, половину розлив, а ні – то з’їв.
Розкажіть, чим ви ще харчувались з рослин, тварин?
Як могли. Шо люди доставали, то і їли. На полях ячмінь збереш, зерно по землі збереш, качан кукурудзи піднімеш. У мене мама була одна, їй було тяжко.
Хто не голодував в селі і чому?
Начальство не голодувало.
А може ви знаєте хто опікувався малими сиротами?
Нє, нє, не помню. За це вам не скажу.
А допомагали люди виживати один одному, ділилися продуктами?
Ділилися. Достане чоловік сусідки якусь жменю муки чи крупи і ділився з нами. Батько, в мене нерідний був, тоже де достав і з ними поділився.
А родичі допомагали вам?
Родичів у нас не було. Одна тітка і дядько був.
Чи помирали люди в селі?
І пухли, і помирали от голоду – все було.
Чи можна було виміняти щось в місті на харчі?
Міняли. От я принесла тобі оцю тряпку та й заміняла.
Чи був голод у містах?
Голод був, то по всій Україні.
Були випадки людоїдства?
Були, но в нашем селі не було.
А були такі бригади, що хоронили померлих?
Ні, от вмерло в тебе – ти хорониш. Сусіди помагають.
А у вашому селі була церва?
У нашому селі не було, а в Андрієво-Іванівці було. А в Тетяновки не було.
Були масові захоронения померлих від голоду?
В нашім селі не було.