- Місце запису: село Андрієво-Іванівка Миколаївський район Одеська область;
- Дата запису: 11.07.2008 р.;
- Хто записав: Димура Олександр Миколайович, Луговська Людмила Сергіївна;
- Опубліковано: Кушнір В.Г., Петрова Н.О., Поломарьов В.М. У скорботних 1932-1933 р.: (Миколаївський район Одеської області): КП ОМД: Одеса – 2008, С. 13-15;
- Респондент: Добровольська Надія Андріївна, 1924 р.н.;
Під час Голодомору 1932-1933 років проживала в селі Андрієво-Іванівка Миколаївського району Одеської області.
Чи пам ’ятаєте ви, що був голод у 1932-1933 рр.?
Ну да, я тут жила під час голоду. Звісно, пам’ятаю, адже я 1924 року народження, я ж можу шось пам’ятати. Не геть мала була, вже така, що соображала трохи.
Чи був в той рік врожай? Чи пам ’ятаєте ви, щоб ходили бригади і забирали зерно?
Був врожай все було, а забирали його, а куди забирали – Бог його знає, ото позабирають в голубінки, а куди – ніхто не знав. Даже ото дома, шо на городі вродило – і то забирали. Даже в моєї мами була жменя квасолі, і ту забрали. Приїздили звідкілясь, але не наші, звідки приїздили – ніхто не знав. Як я мала ше була, помню, по 4, по 5 душ ходили, а позаді повозка. Комуністами себе називали. Даже до того доходило, що баба моя семечки натеребила і напекла блинчіків, і ото вони як прийшли, як побачили і все забрали: і ті сємечки, і блинчики, ну геть усе. Вони приходили до однієї хати по декілька раз. Приходили, провіряли, чи люди не заховали де зерна, все шпичками штурхали, кругом шукали. Приходили і вдень і вніч, коли їм заманеться. Що вони тільки за люди були, прийдуть і все заберуть, а ти як хочеш живеш. Бувало з ними ходили начальство.
Чи забирали у вас худобу?
Забирали коні, зерно і навіть реманенти, а корови ні, не забирали. Забирали в тих, у кого було багато корів. А коней забирали, але рідко, бо в людей коней не було, всі коні до того вже були в колгоспі. Де яка пшеничка, де яка кукурудза – все виносили, оце як зможеш, то заховаєш. Хто землю закопував, хто до сусіда його перекине, а як прийшли перевірили та нічого не знайшли, і гайда забирати, бо зараз і до сусіда можуть зайти. Ми і ділились з сусідом, допомагали. Хто в ліс вивозив, куди тільки могли, туди і ховали.
Чим ви харчувались, які засоби вживали до виживання?
Було таке, що я дохлі коні їла, дохлі, отаке було.
Чи допомагали люди один одному в виживанні? Чи ділилися продуктами?
З сусідами ми разом збирати ходили, допомагали один одному.
Чи можна було ходити в поле, збирати колоски?
Пам’ятаю, ні, не можна було, бо посадять. Я теребити ходила, мама моя на полі качан ламала і де кращий качан – кине мені, а я в лабузі сиділа і тереблю, щоб ніхто не бачив. За кукурудзи садили, одну жінку за кукурудзу, за два качана на вісім років засудили, а я ж не попалася, то і не посадили.
Чи добровільно люди йшли до колгоспу?
До колгоспу у нас люди добровільно йшли, деякі там були, що їх розкуркулювали. І це шо забрали, і базар откривають там, проводять аукціон і хто більше дасть, розпродавали їх майно. Розкулачували, хто хотів вижити, вмів і хотів робити, то ті і тоді і зараз мають, а як ото нічого не робили, то ні тоді ні сьогодні нічого не мають.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Хто був в колгоспі, то давали кашу, з кукурудзи чи з пшениці, і трави туди накидають, ото таку баланду давали. Голод був сильний, то їли ми не перебирали, з чого воно.
Що вживали в їжу?
Какиш, щир, ото як весна прийшла, то їли трави, суслів ловили по полю. Підеш у поле і візьмеш відро води, в нору заливаєш, то він тільки вилазити, я його хап і по голові чимось ударю, отак ловили суслів. їжаків пекли та їли, а воно м’ясо таке пісне, добре було.
Чи багато людей померло? Хто хоронив померлих?
Багато помирало, ну ось, наприклад, помер хто, то твої родичі ховали, а нікого не було, то вже лежать так не буде, люди все понімали, і хто зжалиться та похороне, чи хоч за село вивезе. Були по селі бригади, які ховали. Була церква, поминали людей, в людей нічого не було то так, а як хто багатший, то і відправе.
Хто опікувався сиротами?
А сироти, кому вони нужні були, хто ходив по людям, ходили робити, ходили щось шукали, трішки люди допомагали, а що ж особо не допоможеш, бо свої діти голодують, а-в кого не було дітей, от приймали до себе.
Чи був голод у містах?
Був у містах голод, що там було таке саме, ще навіть гірше, ніж тут в селі. Виміняти не можна було, бо і не випускали з села міняти, бува, хто їде, то вже ждуть, спіймають, заберуть усе і додому відправлять. Не дозволяли міняти.
А поминають померлих від голоду на Проводи?
Ну то в кого є рідня, то їх і поминають, і в церкві батюшка відправе.
Хто винуватий в організації голоду?
Що я можу сказати, як я мала була, я точно сказати не можу, ну держава, наверно, бо то 6503
приказ і вони його виконували, ходили по людям забирали.
За що могли покарати людей засланням?
За фотографії даже висилали до Сибіру. Директор школи мав в хаті фотографії, як був в армії, ще при царю, і почепив в хаті на стіні, а вони прийшли до хати, побачили ті фотографії на стіні і вислали до Сибіру. В мене мама працювала в колгоспі – були трудодні, вона не виконала мінімум трудоднів і її вислали до Сибіру на п’ять років. Бувало, що людей забирали, тих, хто відмовлявся йти на роботу, хто виступав проти комунізму, то тих і забирали і відправляли до Сибіру. В нас попа в селі вбили прямо на дорозі при всіх, бо він ходив по людям проповідував.
Чи розповідали Ви своїм дітям та онукам про Голодомор?
Розповідала і дітям і внукам, бува, прийде до мене внука і розпитує, а я їй цілу ніч розповідаю, а зараз ніхто не цікавиться тим, та й нащо це людям знати.