- Місце запису: село Роздольне Носівський район Чернігівська область;
- Дата запису: 02.08.2002 р.;
- Хто записав: Ругаль Л. П.;
- Респондент: Петренко Анна Мефодіївна, 1910 р.н.;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Роздольне Носівський район Чернігівська область.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Бабо Анюта, скажіть будь ласка, чи пам’ятаєте ви події 1932-1933 років?
Щось помню, а щось може і забула. Бо коли вже то й було.
То можливо ви мені розповісте про той час, про голод?
Розкажу. Голод був, але не масово.
А як розуміти “не масово”?
Ну врожай у нас був, і хоч бригада ходила й шукала, люди все одно ховали, закопували. Та коли знаходили, то забирали все- даже останній кілограм квасолі.
А ви пам’ятаєте, хто збирав продовольство?
Фамілій не помню, а люди вже давноповмирали, то для чого їх і споминать. Знаю, що актив був селянський (сусіднє село Се..(обрізано)) Якщо в людини знаходили заховане зерно, то тільки забирали, але не наказували.
Як ця бригада пояснювала свої дії?
Та ніяк, казали, що забирають за налоги. Забирали і свиней, і телят.
Яка на той час була їжа?
Їли ми тоді все що можна. Купляли у базарі макуху, шечевицю. Все це одварювали, мололи. Собирали дикий клевер. На воскобійницях перебивали зерна, все разом змішували і пекли хліб. А дехто не переробляв макуху на хліб, а розмочували і їли так.
Чи хтось намагався з вашої родини піти в інші села, райони, де був менший голод?
Ні, ніхто, бо ми знали, що всюди голод. Чули, що вимирають цілі села. Розказували це люди які приходили з далеких країв. Ходили і мали літи і старі люде. Одна баба і умерла під Тавлуйовим двором. В цих людей пухли і руки, і ноги. Тому з наших ніхто нікуди і не ходив. Я помню, що у нас у селі умерла тільки одна людина тоді, і то не знаю чи от старості, чи од голоду. Це був старий дід- Мотри Поркової батько. Хоронили його у постільці. Важке, те время було.
А що ви можете розповісти про післявоєнний час, 1946-1947 роки?
А що розказувать? Тоді вже жилось легше. Голод не страшний був. А в Хрещатому міняли за телят зерно, за теля 1 центнер зерна. Обробляли тоді землю. В колгоспі був весь реманент і худоба. Та всьо равно людськими коровами орали і волочили. Збирали налоги, але вже не такі великі.
Чи були жертви голоду?
В нас люди не мерли. Страшного не бачила як у других людей. Пухли ходили люди та не мерли. Лише 1947 год був голодний.
А як же ви виживали?
Викручувалися, крали. Зжинали колоски на полях, хоть і боялись, бо за колоски давали 3 годи, але мусили. Ночами ходили- ховалися. Та все ми пережили тктечки, ніхто нікуди не виїжджав.