- Місце запису: село Роздальне Носівський район Чернігівська область;
- Дата запису: 1 липня 2002 р.;
- Хто записав: Ругаль Л. П.;
- Респондент: Дорошенко Євдокія Михайлівна, 1917 р.н.;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в Роздальне Носівський район Чернігівська область.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Розкажіть, будь-ласка, про голод 1932-1933 рр.
Важкі часи були. Спасибі матері ми всі вижили. Наша мати була бедова, їздила в Київ, привозила хліб. Сідаємо снідать, чи обідать – дасть то чаю, а то в корзину і високо під трам повісить, щоб не достали. А ми свої кусочки з’їмо і ще хочемо. А Альоша, самий менший брат, йому було 3 годи, їсти захоче і просить «-паті, паті?» Манька хоть і була меншою, а всегда йому половину свого чаю оставляла.
Мати піде до діда сторожа у село і ночью нушку картоплі принесе. А я жила у тітки у Держановці, а вони жили заможно, то я приносила од них молока і хліба для Альоши. Бо тітка була приховала пшениці – закопала в ямі. А ще мати зеленого жита наженуть, висушать, поб’єм прачами, помнем у жорнах, а тоді мати печуть пампушки.
А друге ж люди і по іванови головки ходили і листяники пекли.
До вас приходили бригади, що збирали продовольство?
Да, вони тоді до всіх ходили, і до багатих і до бідних. Приходили і до нас два чи три рази. А у нас під полом була картопля і вони хотіли забрать. А там стояла мати з Альошою на руках. Почали отпихать матер. Мати упала, лежить без сознанія, а ми плачен – голосим. Дак вони чи зжалілись чи я не знаю що, а не забрали.
А ви пам’ятаєте людей які приходилидо вас?
Там були люде із нашого села. Бо помню, пришли і почали шукать. Стукали такими залізними палками по полу, по стінах. А один чоловік з нашого села поліз на хату шукать, а там у бочці було сало заховано, дак він вилазить од туда і каже, що нічого там немає. Селяне повірили, да і не забрали.
Позже забрали у нас і хату, і хліви, ну все дворище. І виставили на торги. Мати дала 100 рублів Парасці, і тая купила нам нашу хату. В хаті ми ночували, позавішуєм окна, мати витопить піч, а вранці розходимось, хто-куди.
Ви весь час розповідаючи, згадуєте лише матер. А де ж був Ваш батько?
А батько не хотів іти у колгосп, дак його посадили на півтора годи. Мати осталась з 5 дітьми і хлопцем малим. Прошло якесь время, все устриножилось. Ми пошли у колгосп, нам розрішили жить у своїй хаті. Перестали ходить, забирать їжу.
А що ви можете розповісти про 1946-1947 рр, як вам жилось після війни?
Як жилось? Та жили вже тоді обикновенно. Був і хліб і худоба. Ходили на роботу. Уже ж тоді голоду не було, тільки шо важко було оброблять, бо все вручну.