- Місце запису: село Атюша Коропський район Чернігівської області;
- Дата запису: 7 серпня 2015 р.;
- Хто записав: Корацюба Євгенія Григорівна;
- Респондент: Джигурда Лідія Борисівна, 1932 р.н.;
Під час Масового штучного голоду 1946–1947 років проживала у селі Велика Дівиця Малодівицького (нині Прилуцького) району.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Німці турбувалися про нас, оставили нам картошку, а ми не впотребили її і тому лежала у ямках 2 годи. І коли став голод 47 году люди стали одкопувать її, промивали її, вимивався крохмаль і його використовували для їжі. Робили видно з його локшину. Збирали колоски тоді у жнива. Дітки ходили з торбинками: збирали колоски, вибивали на жорнах зерно, кукуруза була на городах.
У нас була корівка молоденька, яка виручила нас із голоду. Затірку варили (стра. кидали юшку картопляний крохмаль кукурузяна мука). Друга страва одна мука. Трудно конешно було, орали коровами, а ми дома з матір’ю два годи підряд копали лопаткою город.
Отак і вижили не повмирали.
Сім’я: Батька не було, не вернувся з войни. Мати і нас 2-є дітей. Брату було 6 год. Ми не пухли, не голодні, була корівка, виручила, до кукурузяної муки ще добавляли опуцьки. Ходили у полотняному, красили у картопляне листя (у зелене), а у лісі якісь ще п’ятилисточки якісь. У мене була полтняна хустка, я сусідкі корову пасла і вона дала шматочок полотна, дома оторочили її. І в школу в цьому. Косила сама корові, нікому було косити.
Дрова з болота, лозу рубали. Принесеш рентух, порубає і в піч. Намагались вижить. Ніхто не помагав. Ще облагали тим, грошей у колгоспі не давали, зерна теж. Принесе мати клунок не… год кукуруза була. На роботу ходили після школи, снопи вязали, а жінки старші косили, а неміч молотить до молотарки.