- Місце запису: село Бистріївка Ружинський район Житомирська область;
- Дата запису: 20.07.2003 р.;
- Хто записав: Панчук Леся Олександрівна;
- Респондент: Баляр Марія Олексіївна, 1921 р.н.;
Під час Голодомору 1932–1933 років проживала в селі Бистріївка Ружинського району Житомирської області.
Чи пам’ятаєте Ви Голодомор 1932-1933 рр.?
Мені тоді було одинадцять. Для нас це був жахливий рік, а особливо для дітей. Мало хто мав сили ходити. Тільки могли діти де-не-де пересуватися. Як цей час не забути, я його добре пам’ятаю.
Які, на Вашу думку, могли бути причини голоду: неврожай, засуха, податки, чи забирала урожай влада?
Перша причина була податок, на кожен двір був накладений великий дуже податок. А також влада забирала урожай.
Якщо відбирали в людей вирощене в полі, городі, то хто це робив?
У людей відбирали все активісти в них були сформовані бригади із різної шантропи.
Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?
Не завжди, коли який настрій був. Але в основному давали по декілька сот грам зерна.
Як це відбувалось? Чи ті, що відбирали мали якісь документи на забирання продуктів?
Приходила бригада, все щупом переколють, обшукуючи зерно. Вони не залишали жодного місця цілого. Документів ніхто не пред’являв.
Чи застосовувалися до людей покарання побиття, висилання, арешти?
Було побиття, арештовували і зразу висилали.
Як люди боронились?
Ніяк люди не боронились, вони не могли, сил не хватало.
Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?
Люди ховали, дещо знаходили, дещо зосталося нам на кормління.
Хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?
Приходили активісти з бригадою. Спочатку сказали щоб віддали державі зерно, а потім починали шукати самі та що знаходили то й забирали.
Скільки їх приходило до хати? Хто це був?
Їх було 5 чи 6.
Де можна було заховати продукти?
Продукти ховали де хто міг, і в печі, і в коморі, в клуні, в хліві.
Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?
Їжу хоть не багато, але давали.
Забирали лише продукти харчування чи й інші речі — одяг, рушники, худобу, тощо?
Смотря хто приходив: приходили один раз — забирали тільки продукти, а другий раз все що попало під руку.
Що таке закон про “п’ять колосків”? Чи чули Ви про нього?
Чула про це, якось об’їждчик піймав хлопчика років 12, в кишені було знайдено десь 200 г зерна яке він зібрав з колосків у полі. Сторож сильно побив хлопчину, у нього з горла пішла кров. Хлопець на другий день помер.
Чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?
Заборонялось, я тільки наводила приклад.
Хто охороняв поля, колгоспні комори?
Були сторожа і об’єздчики.
Чи люди хотіли добровільно іти до колгоспу?
Зразу тільки закінчилась колективізація люди йшли до колгоспу, потім їх забирали, а ті хто не хотів іти, то їх висилали.
Чи змушували людей іти до колгоспу?
Вони йшли добровільно-примусово.
Де переховували худобу щоб не забрали в колгосп?
Не знаю де переховували. Пам’ятаю що забирали, вийдем на вулицю і за возом прив’язані коні, вівці, корови і ведуть до колгоспу.
В який час ходили забирали у людей зерно, продукти?
Вони ходили як їм надоумиться. І рано, і вдень, і ввечері, дуже рідко вночі.
Скільки разів приходили до хати?
Не знаю.
Коли почали люди помирати з голоду?
Люди помирали ще взимку але сильне вимирання було десь у травні.
Що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?
Я сама була сиротою і можу сказати, що трохи опікувалась, збирали дітей в гурт один раз на день кормили. Кормили тільки в обід.
Хто не голодував у селі і чому?
Не голодували більш заможні люди, до яких не дуже могла підібратися влада. Також не голодували самі активісти і уповноважені влади.
Хто зумів вижити?
Можу тільки сказати, що вижили тільки сильніші організмом.
Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду, чи ділилися продуктами?
Один з одним не ділилися, вони одне від одного ховалися.
Які засоби вживали до виживання?
Люди ходили вишукували гнилу картоплю, якщо хто міг вкрасти — крали колоски в полі. Хто як міг так і виживав.
Чи мали якусь допомогу від родичів, які менше голодували?
Мали дуже рідко, один одному нічого майже не давали і не зважали на такий стан.
Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння, які вживали листя, кору, яких диких тварин, птахів, плазунів?
Лободу, рогозу, листя акації, котів, собак, берізку та ще багато рослин.
Чи можна було щось купити в місті чи виміняти?
Звісно можна. Люди їздили обмінювали коштовності, одежу на хліб та іншу їжу.
Чи був голод у містах?
Не було, вони не страждали так як ми.
Скілько людей померло у селі? Чи є відомості?
Не знаю. Знаю, що померло багато.
Чи є відомі випадки людоїдства у Вашому селі?
Не пам’ятаю. Колись мені розказували старі люди про людоїдство, но я нічого не помню.
Де і хто хоронив померлих від голоду?
Викопували яму десь на окраїні, вивозили туди всі трупи в одну яму. Наймалися спеціальні люди що їздили на конях і збирали, навіть збирали ще ледь живих людей. Його просили щоб не забирав, а він відповідав: “Ніцього, там додохнете, сьо я буду оце раз підводу гнати”. Його називали активістом, комнезам і мерзотник.
Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
Платили небагато.
Чи відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голоду?
Не відомі.
Чи поминають їх на “Проводи”, “Гробки”, “Зелені свята”?
На Гробки поминають, на Зелені свята геть і не згадується.
Чи згадують померлих у церкві?
В нашому селі немає церкви. Батюшка до нас приїжджає з сусіднього села.
Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники померлим з голоду?
Немає.
Чи знає сучасна молодь про голод?
Якщо й знає, то дуже мало. Я своїм дітям колись розповідала, а зараз їх спитай, то вони скажуть: “Мамо, воно нам не треба щоб ми того пам’ятали”.
Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьох людей?
Тільки Сталіна, бо сталінська антиселянська політика не мала меж.
Чи Ви знаєте, що таке Торгсін?
Чула, що були іноземні магазини, там було все іноземне і платити треба було іншою валютою.