- Місце запису: село Поромівка Новоград-Волинського району Житомирської області;
- Дата запису: невідомо;
- Хто записав: невідомо;
- Респондент: Хрящ Петро Левонтйович, 08.10.1930 р.н., народився в селі Поромівка Новоград-Волинського району Житомирської області;
Під час Масового штучного голоду 1946-1947 років проживав у селі Поромівка Новоград-Волинського (нині Хорошівського) району Житомирської області.
(Свідчення з фондів Музею Голодомору).
Що я можу тобі сину розказати. Такий ужас ми пережили, не дай Бог нікому. В 33 я ще був малий, і все що знаю про нього мені розказували пізніше. А 46-47 я переніс на своїй шкурі. Моя мати померла в 34 році, а батька вбили на війні. Я і сам трохи партизанив. В мене даже медалі є. Коли я вернувся в село моєї хати вже не було, я почав жити у своєї баби. Тоді ми ще були молоді і крепкі, і коли почався голод, то даже не дуже злякались, а потом почалося страшне. Сначала в селі було трохи легше бо казали що в городі вже дуже страшний голод, а ми сіяли, садили і з того жили. Потом приїхали з району і почали забирати все, що було у людей. Я помню в нас у баби прямо на подвір`ї зарізали мале порося і кинули на воз, де уже лежала вбита худоба з усього села. Отоді почався справжній голод. Ми ходили на поле красти пшеницю і кожну ніч когось вбивали сторожі. Їх даже не давали хоронити, забирали і ніхто їх не бачив. Потом дожились до того, що почали пекти такі собі булки з пшеничною половою і глиною. Мені приходилось, зараз стидно сказати, жабів їсти, а потом даже жабів не стало.